Облік витрат і калькулювання виробничої собівартості продукції: способи та методи
Ізпоміж методів калькулювання виробничої собівартості продукції, зокрема, знаходимо нормативний, позамовний, попередільний та попроцесний. Та назагал їх більше, просто названі вище вважають основними. Методрекомендації № 373 запевняють: подібне ділення на різні методи обумовлено вибором первинного об’єкта, щодо якого підприємства ведуть аналітичний облік витрат (п. 513). Ми дещо відредагуємо цю тезу: вибір методу калькулювання залежить від виду продукції, її складності, типу й характеру виробничої діяльності підприємства. І додамо: методи класифікують за об’єктом калькулювання (продукція, роботи, послуги) і способом розрахунку (наприклад, коефіцієнтний чи комбінований). Далі — про все докладніше.
Калькулювання собівартості як процес
У п. 11 НП(С)БО 16 “Витрати” чітко закарбовано: підприємства самостійно встановлюють перелік та склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції. Зазвичай, перелік статей і склад витрат, що наповнюють їх, визначають у наказі про облікову політику підприємства (докладніше див. на стор. 4 цього номера). Власне калькулювання — це процес обчислення (визначення) собівартості. Головне — правильно його зорганізувати. А калькуляція — це вже оформлений у вигляді відповідного документа розрахунок собівартості (п. 597 Методрекомендацій № 373). Інакше кажучи, калькуляція — це відображення фактичних витрат виробництва, інформація про які важлива для бухобліку, і як результат для визначення об’єкта обкладення податком на прибуток. Саме тому вельми важливо правильно обрати об’єкт, одиниці калькулювання тощо. І тут на допомогу підприємствам приходять галузеві документи, як-то Методрекомендації № 373, Методрекомендації № 132, Методрекомендації № 573 та ін. Завдяки їх наводам1 виробникам набагато легше групувати витрати за тими чи іншими статтями калькулювання, і, як наслідок, отримувати розлогу інформацію щодо виробничої собівартості кожного об’єкта обліку витрат.
Олександра МІРОХІНА,
консультант з обліку та оподаткування, м. Київ
1 Навід — вказівка.